О храме

вірш

 

  ДОРОГИЕ БРАТЬЯ И СЕСТРЫ! ПРИХОЖАНЕ ХРАМА! ЖИТЕЛИ МАЛОЙ БЕЛОЗЕРКИ!

          О жизни Храма во имя Великомученика и целителя Пантелеимона можно узнать в рубриках “Новости” и “Фотозарисовки”, находящихся  на страничках справа. Следите за новостями, посещайте Храм!

назва прест празд

                     Праздник Великомученика и Целителя Пантелеимона (9 августа) икона пантелеимона 

 

пантелеимон тропарь)

Праздник Воздвижения Чистого и Животворящего Креста Господне (27 сентября)

воздвиженьеДень Святой Троицы (Пятидесятница – на 50-ый день после Воскресения Иисуса Христа)

троица 2

          Вознесение на Небо Господа Иисуса Христа

                       (празднование на 40-й день после Воскресения Иисуса Христа в четверг)

вознесение

День Георгия Победоносца (6 мая)

георгия победоносца)

назва святині

                                    28.04                                              святыни SAM_0666 SAM_0667 SAM_0668 SAM_0669 SAM_0670 SAM_0672 SAM_0673 SAM_0674 SAM_0675 SAM_0676 SAM_0677 SAM_0678 SAM_0679 SAM_0680 SAM_0682 SAM_0683 SAM_0684 SAM_0685  

                                                        Святая Анна

За переказами жителів, на території нашого села проживала молитвениця Анна, яку серед населення називали святою.

Внутрішнє духовне життя Анни, її подвиги залишилися прихованими і тепер вони перед Богом, як відкрита книга її великого світлого життя. І це без будь – якого перебільшення.  55 років затвора – це тільки сказати легко, а спробуй витримати! І це при тому, що почала вона свій подвиг, бувши дівчиною, не побачивши світу, а в молодості так же всього хочеться: все хочеться дізнатись, все подивитись, все побачити, так багато юнацьких бажань. І напевно, в юності в неї був найбільший і найважчий подвиг. Не було прикладу наставника, але сам Бог призвав її на такий великий подвиг, він і був для неї всім. В її житті ми бачимо могучість і милість Божу, як Господь із простої сільської дівчини зростив подвижницю і молитвеницю за весь світ.

Народилась Анна в  селі Мала Білозерка Запорізької області 1905 року. Батьки її Іоан і Анастасія були простими сільськими трудягами,  глибоко віруючими християнами. Християнська атмосфера в родині і була тим фундаментом, на якому виросла майбутня сподвижниця. Батько Іоан був боговіруючим і суворим, мати ж була доброю хазяйкою. Дітей виховувала в коханні до Бога і церкви. Всією родиною регулярно відвідували Пантелеймонівський приход.

Все почалось з того, що в 1924 році в сімї Мойсеєнко хотіли відібрати хату. Дівчинка дуже злякалась, ховалася за матір та впала без свідомості. В нерухомому стані вона пролежала 5 днів. Прокинувшись, вона розповіла своїм рідним незвичайну історію: перед нею явилась Матір Божа, зцілила її серце і віддала на опіку Великомучениці Варварі, а та відкрила перед нею рай та пекло. Потім вона почала бачити людей, за яких їй потрібно молитися. За свою любов до Бога, повинність і подвиги Господь нагородив Анну багатьма дарами: бачити і знати, дар лікування і зцілення душ, дар передбачення думок та іншими дарами, про котрі ми навіть не здогадуємося.

1) Дві жінки вирішили піти до молитвениці Анни, щоб вона їм розповіла про їхні біди. Дорога була довгою і виснажливою. І вони вирішили пообідати. Так сталося, що серед їхньої їжі було сало і м’ясо. Коли ж вони прийшли до села їм передали від Анни такі слова: «  Пусть идут домой, я ничего им не скажу, ничего не знаю, передо мной стоит, как огненная стена и я ничего не вижу.» Нам урок: «К человеку Божию нужно приходить, приготовившись постом и со страхом Божиим.»

2) Приходили до неї з грудними дітьми; Своїй матері Анна сказала: «Матери пусть заходят, а детей положат за порогом» Мать возражает ей: «Это же младенцы, как же их оставлять», – а она в ответ: – «Эти младенцы будут ломать Церкви и снимать кресты. Дети это не Божии».

назва вехи истории

История Пантелеймоновского храма

Руїни Пантелеймонівської церкви

Руїни Пантелеймонівської церкви

У 1884 році, 9 серпня, в слободі Верхня Білозерка була висвячена церква в честь Св. Пантелеймона. Божий храм збудували на великій площі, на землі, яка належала місцевому жителю Дяченку  Григорію. Церква була однопрестольною з високою дзвіницею. Будувався храм місцевими мулярами під керівництвом підрядчика Євтеєва. Будівництво обійшлось громаді в 75 тисяч карбованців.

Проект церкви був складений ще у 1869 році. Як і Хрестовоздвиженський храм, Пантелеймонівську церкву будували з цегли, яку випалювали в селі.

Першим священиком Пантелеймонівської церкви був ієрей Михайло Барвінський, паламарем – Олександр Гребеннік, дияконом – Андрій Красницький. Благочинний протоієрей Гаврило Хорошилов висвятив церкву. Церковні книги в храмі велись з 1885 р.

У різні роки в Пантелеймонівському храми вели службу Божу: священик Полєтаєв, Дмитро Мелахропо та  останній священик до закриття храму – Дмитро Ілліч Попов. Він закінчив Одеську духовну семінарію і до 1934 року був священиком у церкві.

Пантелеймонівська церква перестала існувати у 1934 році. Вона на той час залишалась однією з останніх у селі. Жителі общини як могли захищали свого священика.

Церкву закрили, зірвали хреста, а дзвони винесли із дзвіниці, ікони, церковний інвентар вивезли. Храм став пусткою. В церкві був клуб. З тих пір церква не відроджувалась аж до 1941 року. У 1941 р. німці дозволили відкрити храм. Коли у 1943 році село було визволено Червоною Армією, церква продовжувала працювати, але вже в іншій будівлі, неподалік самого Пантелеймонівського храму. Церковну службу в старому храмі влада проводити не дозволила.

З тих пір і до сьогодення храм знаходиться у звичайному будинку. Найдовше працював у храмі священик, ієрей Володимир Дмитрович Шокотко, який з 1960 по 1999 рік служив у Пантелеймонівському храмі. А ось старий храм довгі роки був: то магазином, то складом, то кінотеатром, то млином.

Шокотко Володимир Дмитрович – протоієрей, який закінчив Дніпропетровську духовну семінарію. Йому доводилося в часи гоніння на церкву бути не тільки священиком, а й шити взуття, виконував різну роботу, а в неділю і на свята зі своєю матушкою вдома таємно служили Божественну Літургію. Але сталося так, що з 60-го року йому не довелося приховувати свій сан, і він став священиком Пантелеймонівської церкви в селі М. Білозерка.

Після смерті отця Володимира священиками були отець Іоанн (Карташов І. І., отець Василій, отець Андрій (Попов).

З 2001 року по сьогоднішній день священиком є отець Іоанн (Іван Іванович Карташов). Прихожанами села було вирішено відремонтувати храм. В цьому допомогли влада села, депутат обласної ради Луценко К. В, директор ЗАТ ЗЗРК Фурман О. І., голова ПОП «Агрофірма ім.. Чапаєва», ПП «Світлана» – Стражник В. Є., місцеві фермери, підприємці.

История Крестовоздвиженского храма в селе Малая Белозерка

Перша церква села була невелика, дерев’яна, вкрита очеретом, з невеликою дзвіницею. Збудували її жителі з того матеріалу, який був у місці їхнього проживання. Храм збудували на самому високому місці, на північ від р. Білозерка обабіч шляху, який ішов до Великого Лугу.

Засновники Хрестовоздвиженського храму

Засновники Хрестовоздвиженського храму

Церкву збудували за рік і в 1810 році освятили. Храм дістав назву Хрестовоздвиженська церква і був зареєстрований у Херсонській консисторії. Церковні книги в храмі велись з 1813 року, але зараз збереглись лише з 1840 року. Село росло дуже швидко, маленька церква не могла вмістити багато прихожан і вирішено було на сході будувати нову. Проблемою було те, що село лежало в безлісому районі Північної Таврії, будівельний ліс потрібно було доставляти за 100-120 верст, слобода була ще не такою й багатою, щоб закупити будівельний матеріал.

Поселяни вирішили купити дзвіницю, велику, дерев’яну, високу в сусідньому селі Великій Знам’янці. Місце не вибирали, будівництво розпочали там, де була стара будівля церкви. Стала церква більш просторішою у 1816 році. Будівники з Знам’янки допомагали білозерцям.

Навколо церкви збудували дерев’яний паркан, на площі, перед храмом, висадили насіння диковинного дерева – білої акації. Це були перші дерева, які посадили в слободі для озеленення степових просторів. До цього в селі якщо і були дерева, то це були «дикі» вишні, сливи, зарості терену і груші.

Хрестовоздвиженський храм вірою та правдою служив білозерцям довгі роки. У 1840 році священик храму вирішив відремонтувати храм: замінити дерев’яні колони перед церквою, відремонтувати дах та дзвіницю храму.

З цього ж 1840-го року до Хрестовоздвиженського храму були прислані священик Норівський і диякон Гаврило Савинський.

В огорожі Хрестовоздвиженського храму виникло церковне кладовище, де, крім служителів храму, ховали і визначних людей села, і в основному тих, хто допомагав матеріально церкві.

Проходили роки, село розросталось, вже і церква, збудована в 1816 році, не вміщала прихожан, стала замалою. На сходці, що відбулась на ярмарковій площі, вирішили будувати нову, цегляну церкву. На той час жителі займались землеробством, вирощували пшеницю, жито, ячмінь, вели торгівлю сільськогосподарськими продуктами в німецьких колоніях, в Катеринославі, діставались і до Херсона.

З 1850 року розпочалось будівництво нового храму. По-перше, на півночі села, в Шмальковій балці, створили ставок і коло нього збудували цегельню, де випалювали соломою червону цеглу.

Для цоколя, оздоб, колон та карнизів возами, запряженими волами, за 80 верст возили брили вапняку. Керував роботами на будівництві храму підрядчик Корсанов. Виділених коштів для будівництва було замало.

Для здобуття коштів на продовження будівництва храму громадою було виділено 1 тисячу десятин землі під с. Пєскошино, і цю землю віддавали в оренду селянам з торгів. У 1855 році поряд із дерев’яною старою церквою височів прекрасний трипрестольний храм, який своїм дзвоном сповістив навкруг про своє освячення.

У храмі було три престоли: в честь Воздвиження Хреста Господнього, на славу Пресвятої Трійці та в ім’я трьох Вселенських святителів. Службу божу проводили 3 священики та 3 паламаря. Казна на потреби церкви виділяла щороку 382 крб. 20 коп., від прочан  надходило – 2400 крб. Крім того, церква мала свою землю 99 десятин. Священики проживали в найманих будинках і також у церковних, які спорудили поряд із храмом. Сам храм був оточений потужною огорожею з червоної цегли.

У Хрестовоздвиженському храмі  в різні роки служили священики: Андрій Карпович Чернишов, Федот Левицький, Аболенський Петро, Федір Подрукевич;  паламарі: Потоцький Федір,  Тодорцев Карпо, Григорій Колєв, Синіцин Мойсей, Свирид   Зудов;  диякони: Олександр Шевченко, Олександр Ждановський, Гаврило Савинський, Іоанн Ямницький. З 1890 року в Хрестовоздвиженському храмі розпочав службу божу ієрей Констянтин Ілліч Новосьолов і диякон Максим Касьян.

Священик Хрестовоздвиженського храму Новосьолов Ксотянтин

Священик Хрестовоздвиженського храму Новосьолов Ксотянтин

Всі священики працювали також і вчителями. У церкві була своя бібліотека, жителі брали читати книги.

У 1894 році в храмі замінили на нові купол та хрест.

За часів Радянської влади зазнали розстрілів та репресій священнослужителі села. В 1933 році, храм за наказом влади закрили. Скинули дзвін. Впав величезний хрест з купола храму. Вивезли та побили ікони; зникли книги з церковної бібліотеки.

В 50-х роках  XX ст. церкву хотіли підірвати, але закладена вибухівка не вибухнула з невідомої причини, так і залишився стояти храм, величний і прекрасно-світлий навіть у своїй руїні.

Фото 012             Фото 019   Фото 013

Храм потребує уваги з боку громадськості села. споносорів, щоб допомогли відбудувати цю величну споруду, залишити після  себе нащадкам  добрі і святі справи.

Таким він був раніше. Його точна копія – храм у с. Кінські Роздори

Храм у Кінських Роздорах